Велосипед та гроші

Скажіть мені свій транспорт і я скажу вам скільки ви витрачаєте.

За мотивами даних соцопитування з Дубліну, Ірландія.

Цікава статистика аналізує залежність між тим транспортом, яким людина дісталася до центру міста, та кількістю грошей, які ця людина витратила на роздрібні покупки.

Зверніть увагу: люди, які використали авто для поїздки у центр витрачають найбільше. А ось загальна картина долі покупок.

То ж зробити велосипед більш популярним дуже просто.

Наступного разу, коли ви зберетеся купити дорогий телефон, ноутбук, модельні туфлі, сукню або обручку, принципово використайте велосипед.

Велоінфраструктура навпаки. Цікаві новини. Січень 2015.

Інтервал 1.0 м при випередженні тепер повинні дотримувати … велосипедисти!

Оклахома Сіті, США, запроваджує не тільки провідні українські інновації ПДР (пересування велосипедів тільки в один ряд та якомога правіше), але йде вперід у велосипедне майбутнє: відповідно новому проекту редакції законів штату, велосипедисти, випереджаючі авто, теж повинні будуть дотримуватися інтервалу в один метр (три фути).

Джерело: http://goo.gl/0Wch7T

Коли «дієта» не підійшла

Гансвиль, Флорида, США. Місто вирішило повернути автомобілям велосипедні полоси, виділені за моделлю "дорожної дієти".

Цей пілотний проект існував на 8-ми кілометровому відрізку однієї з вулиць, яка проходить лісопарковою зоною міста.

Замість такого

Повертають старе

Причина – попри результати моделювання, які не прогнозували складнощів, вулиця за фактом стала каталізатором заторів.

Джерело: http://goo.gl/LMdY3N

Вхід у лайкрі заборонено

Один з готелей в Австралії, відкрита площадка якого була зручним місцем відпочинку та сніданку на популярному веломаршруті, заборонив вхід для відвідувачів у велоформі.

Скандал набуває сили.  

Джерело: http://goo.gl/1iucvi

Коментувати, лайкати та лаяти на сторінці у facebook )

Шлємос..уперечки з мером Лондону

Знайомтесь. Борис Джонсон (1964 р.н.) діючий мер Лондона, який, доречі, народився у Нью-Йорку. 

Скандально відомий журналіст, письменник, політик. Епатажна та суперечлива людина, пропоную переконатися у цьому на власні очі. 

Цікаве відео у якому мер Лондона із пристрастю розповідає про велосипеди, їх просування та популяризацію, про велосипедні шоломи.

На швидкоруч зробив субтітри, їх можна включити кнопкою "сс" на нижній панелі.

Додам трохи від себе.  

Захист потрібен, коли ми на велосипедах наближаємся до межі власних можливостей та засвоюємо нові навики.  Це знає будь-який спортсмен від аматора до професіонала найвищого рівня. 

Проблема "шолому" виникає з-за нездатності людини без досвіду побачити приховані загрози. Наприклад, катання у незнайомій групі може бути таким ж небезпечним, як технічний спуск з гірки, а перебування поряд з машинами схоже на пересування вузькою стежкою по краю яра. 

То ж головна порада — будьте пильними до усього нового, та не соромтесь застосовувати засоби пасивної безпеки, коли ваша увага спрямована на досі не доведені до автоматизма речі. 

14 причин ненавидіти велосипедистів

Хрустики. Хулігани на двох колесах. Необізнані велосипедисти, які не печуться ані про власне, ні про чуже життя на дорогах – це, можливо, найбільша загроза цивілізації та порядку у місті.

Для того, щоб збожеволіти від гніву не потрібно багато: навіть, коли натовп велосипедистів не стає нам на заваді, коли немає дурня у шоломі, який пре свій велосипед у кафе чи в магазин, достатньо тільки поглянути на їх одяг в обтяжечку, і нормальній людині стає ніяково.

Велосипедисти. Ось чому треба їх ненавидіти.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ ЗАТРИМУЮТЬ ТРАФІК
Велосипедисти збираються у зграї, займають дорогу та затримують законослухняних водіїв на декілька секунд.

Така картина з водійського місця гарантовано викликає стрес.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ НЕ ВИКОНУЮТЬ ПДР
Люди на велосипедах їздять на червоне світло, обганяють коли попало, не показують маневрів та взагалі ігнорують правила дорожнього руху, на відміну від автомобілістів.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ РУХАЮТЬСЯ ЗАНАДТО ШВИДКО
Немає нічого гіршого, ніж велосипедист, який їде занадто швидко крізь затори, у яких нормальні люди конвульсивно повзуть зі швидкістю 10 км/год автомобілем.  

ВЕЛОСИПЕДИСТИ РУХАЮТЬСЯ ЗАНАДТО ПОВІЛЬНО
Дивись причину 1. Дійсно, якщо їм дозволено правилами рухатися вулицями, чому вони це роблять на 20-30 км/год повільніше, ніж дозволяє обмеження швидкості у місті?

Десь хтось відчуває злорадне задоволення, коли бачить падіння велосипедиста.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ ЇЗДЯТЬ ПО ДОРОЗІ
«Геть з дороги! Виперлися тут!», – треба гукати, коли побачите на дорозі велосипедиста. Можливо, вам у відповідь чемно порадять прочитати ПДР, у яких написано, що велосипед – це транспортний засіб (загальні положення ПДР) та рух на велосипедах … дозволяється (пункт 11.4 ПДР)

ВЕЛОСИПЕДИСТИ ЇЗДЯТЬ ПО ТРОТУАРАХ
«Вам що, дороги не достатньо?!», – обурення цілком справедливе та ґрунтовне, однак, варто подивитися під ноги, раптом, ви крокуєте велодоріжкою?

Життя існує й за межами вашого гаджету.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ НЕ ПЛАТЯТЬ ЗА ДОРОГИ
«Велосипедисти не мають їздити по дорогам, бо вони за них не платять!» , - коли б  держава отримувала 10 грн. кожного разу, коли таке пишуть в інтернеті, проблема поганих доріг була б давно вирішена. Пишуть, що велосипедисти не платять за дороги, але що робити, коли ремонт доріг йде за кошти місцевих бюджетів, а у містах значна частина велосипедистів має своє авто?

ВЕЛОСИПЕДИСТИ НОСЯТЬ ДИВНИЙ ОДЯГ
«Як гидко вони одягнені! Цей одяг! Я навіть можу бачити його мультитул в кармані, краще б я цього не бачив…». Добре, що поки голими не їздять.

Так. Виглядає. Велосипедист. Без. Лайкри.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ – ЦЕ БЕЗГЛУЗДО
Коли велосипедист їде по вулиці, він вважає, що виглядає якось так:

Це один з спортсменів на шляху до золотої медалі.

Реальність на причуд відрізняється:

Боротьба не за медаль, а за рівновагу.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ У КАФЕ І МАГАЗИНАХ
Чому досі немає заборони взагалі входити кудись у кафе чи магазин, якщо ти велосипедист? Бажання велосипедиста випити каву чи купити води можна задовольнити тільки тоді, коли для нормальних, не вкритих потом громадян, зроблять відокремлені кабінки. Це ж ідея. Хіба велосипедисти пітніють, як й усі люди? Ви ще скажіть, що велосипедисти  підтримують малий бізнес.

Це огидливо. Як це зупинити?

ВЕЛОСИПЕДИСТИ ЗАНАДТО ГУЧНІ
Коли вони не гигочуть десь у кафе про якесь «шимано» чи «срам», велосипедисти порушують спокій району, вигукуючи якісь безглузді «яма!», «люк!», «рейки»…  У них що, очей немає? Кого вони хочуть попередити, усіх мешканців вулиці?

ВЕЛОСИПЕДИСТИ ЗАНАДТО ТИХІ
Просто запитайте про це хоча б одну людину, яка слухає у машині музику на повну, чи йде по вулиці, не дивлячись по сторонам, заткнувши у вуха навушники.

Це закінчиться погано.

ВЕЛОСИПЕДИСТИ - МРІЙНИКИ
А також самозакохані. Кому до діла про якусь там екологію та зниження шкідливих викидів? Хіба велосипед – це економно? До того ж велосипед тримає у гарній спортивній формі. Вони виправдовуються тим, що велосипед – це весело та цікаво, проте автомобілем не намокнеш під дощем, та ще можна сидіти та слухати в пробках веселе радіо.

СПРАВЖНЯ ПРИЧИНА НЕНАВІСТІ
Але справжня причина ненависті зникне, якщо перестати заздрити велосипедистам.

ЗМІНІТЬ ЗАКОНОДАВСТВО. Надайте 1 метр інтервалу при випереджені.

Так, це ми – велосипедисти.

"Ні" марнотратству на велоінфраструктуру Києва!

Київ планує наступного року витратити мільони гривень на так завну велосипедну інфраструктуру. 

Це питання ініціюється кількома десятками велоактивістів, які на кошти іноземних організацій увесь свій вільний час спрямовують на "прожекти".

Не маючи профільної освіти, та прикриваючись думками європейских експертів з розвітку та містобудування, користуючись об'єктивами телекамер та кнопками клавіатури частіше, ніж сідлом велосипеда, не маючи ніяких визначних досягнень за фахом освіти та попередньої роботи, велоактивісти створили "велосипедну концепцію" Києва. 

Так звана велоконцепція Києва схожа на гарний реферат, за яким пропонують освоїти з бюджета міста декільканадцять мільонів гривень на "велосипедну інфраструктуру" за принципом (цитата) "спочатку інфраструктура – а потім будуть і велосипедисти" (кінець цитати).

Такий підхід протиречить інтересам широкої громади, автомобілістів , та самих велосипедистів.

"Велосипедна концепція Києва", пропонуючи бюджетні витрати, не наводить ніяких цифр, що підтрвержують економічну ефективніть та доцільність інвестицій. 

Кожен свідомий киянин може сказати рішуче "ні" марнотратству. 

Посилання на громадське обговорення на сайті Київради.

Город, в котором велосипед — король дорог | Sarah Goodyear

Статья про Гронинген (Голландия) и то, как город стал одним из самых велосипедных в мире.

Голландский город Гронинген – это город, наполненный велосипедами, он расположен на севере страны, население горда составляет 190 000  человек, и половину всех транспортных задач населения в этом городе решает велосипед. В центре города процент поездок на велосипеде и того больше – 60%. Гражданин Гронингена в среднем использует велосипед 10 раз в неделю. Только посмотрите на видео – велосипед используется повсеместно. Представляете, даже IKEA предоставит вам грузовой велосипед, если у вас нет собственного.

Возможно, что-то особенное содержится в воздухе или воде? Нет. Безопасный и удобный для велосипеда Гронинген это результат очень специфических политических решений, принятых несколько поколений назад. Эти решения основывались на преимуществах и особенностях города – компактную планировку, доставшуюся в наследство от крепости, которой был город в средние века.

Однако вернемся в 1977 год, когда левые силы в городском управлении разделили центральную часть Гронингена на четыре квадранта, и организовали правила таким образом, что прямое перемещение между этими кварталами на машине стало невозможным. Для того, чтобы проехать в из одной части центра в другую на автомобиле, нужно было использовать окружную дорогу и проделать существенно больший путь. То, что экономисты называют «отрицательным влиянием» автомобильного транспорта (вредные выбросы, шум, столкновения) были, в прямом смысле этого слова, вынесены за рамки города.  

В противовес машинам, велосипедисты легко могли перемещаться по центру города и велосипед стал самым быстрым и наиболее удобным способом перемещения, обеспечивая, к тому же, существенную экономию.

«Это на самом деле не средство против автомобилей», говорит Дэвид Хемброу, автор блога о велосипедной культуре «A View from the Cycle Path». «Такой подход создает районы, где жизнь горожан становиться более приятной, а велосипед – жизненно важной опцией».

Профессор Грег Ашворс из Университета Гронингена помнит возмущение, которое вызвало введение этой схемы. Владельцы магазинов протестовали – им казалось, что придется закрыть бизнес, если клиенты не смогут подъехать на автомобиле прямо к ступеням магазина.

А затем план начал действовать. «Чудо из чудес, мир не исчез», говорит Ашворс. «Магазины не покинули город. Люди приспособились и смогли жить по-новому».

Теперь, улицы Гронингена являют собой пример эффективной велосипедной инфраструктуры. Велосипедные парковки – нечто само собой разумеющееся и проектируются изначально. И хотя значительную часть велосипедистов составляют студенты (их в городе более 50 000), на улицах вы увидите, как на велосипеде в мире и безопасности перемещаются люди всех возрастов, доказывая преимущества эффективного, экономного и здорового вида транспорта.

Вы получите тот город, который планируете. Гронинген это город, в котором улицы для велосипедов, а не для машин.

Байки про былинных инженеров | История про чистоту сплава

Итак, дело было в одном НИИ, да не простом НИИ а «ящике».
И «тема» была – не просто тема а «работа имеющая большое народнохозяйственное и оборонное значение». Работа вроде бы и не сложная – да поди.. сделай её.. особенно «малыми силами, быстро и с высокой точностью»..
Суть же работы была в следующем (тут мы опустим все маловажные подробности и технические тонкости и постараемся изложить самую суть – иначе потом и не понятно будет о чем собственно и был рассказ):
Имелся некий образец сплава. Внутри исследуемого образца сплав мог находится в двух физически различных состояниях (фракциях). Необходимо было с высокой точностью определить в каком процентном отношении находятся эти фракции в образце.
Делалось это так – образец разрезался на множество очень тоненьких пластинок которые полировались и протравливались кислотой. Поскольку химическая стойкость у разных фракций не много, но отличалась, на полированной поверхности проступал «рисунок» и фракции можно было различить «визуально». Далее всё было «просто»- брался микроскоп, на образец наносилась координатная сетка и вычислялась площадь перекрытия поверхности образца каждой из фракций. Далее- всё суммировалось по всем образцам и получался ответ.
Эта работа была актуальна как для «нас» так и для «америкосов». Но, напоминаю, времена были стародавние, смутные и делится результатами работы никому не хотелось.
Поэтому работы велись в строгом секрете, параллельно и с надеждой «опередить конкурирующую сторону».
Поскольку «у нас» вычислительная техника конечно была.. но…… кто помнит – сам знает кто не помнит – пусть поверит на слово.. С Высокомощными вычислительными системами трудно было, а уж с программами распознавания образов…. Короче – у нас эту работу посадили делать лаборанта, естественно- «ручным способом». Сел этот «мальчик» и тихо мирно начал делать порученное…
Тем временем за дело взялась и «конкурирующая сторона». Американцы же, естественно, до такого опустится не могли- всё же «супер держава», «родина компьютеров» и всё такое прочее.. Задействовали свой хваленый (и не без основания!) Cray, кучу программистов, пробили многомиллионную программу поддержки этих исследований и спустя всего ДВА года получили полностью автоматизированный измерительный комплекс и радостные приступили к измерениям…
Однако (вот оно, начинается!) на очередной конференции представитель «лапотной России» как бы между прочим привел данные о «процентном соотношении фракций в исследуемых образцах». Причем с точностью в разы перекрывающей ожидаемую американцами… Американцы срочно проверили- нет ли утечки информации у них и не является ли результаты «цельнотянутыми» – выяснилось – нет, поскольку собственно измерения только-только начались и «тянуть» пока собственно нечего. Тогда американцы попробовали устроить скандал и объявить результаты измерений «подделкой и фальсификацией» – Наши очень удивились, сказали что результаты получены вообще ГОД НАЗАД! и потребовали сатисфакции предложив выдать результаты на американских образцах, по которым сами Американцы имеют уже результаты.. Америкосы подумали, посомневались.. но видимо любопытство и возможность «проникнуть в тайные технологии Русских» победило. Дали образцы и… через ОЧЕНЬ короткий срок получили ответ совпадающий со своими результатами НО всё с той же ФАНТАСТИЧЕСКОЙ (по американским понятиям) точностью.
Тут уже и наши заинтересовались – как же такое возможно. Пошли разбираться к лаборанту который всё собственно один и померил.
И выяснился поразительный факт говорящий о том что, во первых ЛЕНЬ-ДЕЙСТВИТЕЛЬНО двигатель прогресса, а с другой- демонстрирующий что не все проблемы надо решать «в лоб» и думать что чем больше денег и людей занято в проекте тем и результат будет «круче».
Посидел лаборант пару дней за микроскопом, помучался считая по квадратикам- сколько где какой «гадости».. Посмотрел на объем работы…. на время… подумал про свои усталые глазки – и призадумался. «как бы сачкануть». Но, поскольку времена были -«жесткие», контора- военная, то за откровенную лажу могли не просто уволить но и «в места отдаленные» определить. Поэтому пришлось не сачковать а применить, как тогда говорили, РАЦУХУ!
Как вы думаете – что он придумал? Догадались?.. Вот и Американцы- нет.
А сделал он очень простую но гениальную вещь!
1. Смотреть в микроскоп- себе дороже. Поэтому лаборант придумал фотографировать образцы с увеличением, чтобы «лучше видно было»
2. Ну а дальше- ход простой но гениальный.. А зачем вообще ПЛОЩАДИ считать? А не проще ВЫРЕЗАТЬ ножницами из фотографий каждую фракцию а потом просто ВЗВЕСИТЬ на весах получившиеся «кружева»? Отношение весов и будет отношение фракций в образце. Толщина фотобумаги величина (с большой точностью) постоянная, вырезать из бумаги всякую фигню еще в детском саду учат. Значит- так и надо сделать…
Так и сделал.