Імітація чи задоволення? пл. Міцкевича. Львів.

Вибачте мені чергову порцію профільної радості, але не можу оминути ще одну цікавинку від Асоціації Бермудського Велотрикутника (Рис. 1).

Трохи про Львів, Моделей, Міцкевіча та Кольца Веловлади.

Рис. 1 Стаття-натхнення, яку знайти легко

Саму статтю знайти легко, зрозуміти неможливо, а забути хочеться, але не можеться ))) Імітаційному моделюванню нас вчать люди, які не можуть таблички  вставити у програму Word, цей гумор вже навіть на грані пристойного.

Але до справи, як казав класик «наберіть воздуху в грудь».

По перше, що таке імітаційне моделювання дорожнього руху? Це дуже просто. Візьміть п’ять друзів, сядте за стіл, вийміть з кишені копійки та покладіть напроти себе. Завдання для кожного – перегорнути монету та передати її сусіду, і так по колу. Розпочніть, наприклад, з десяти монет у кожного і вже через хвилину ви побачите, що у когось монети скопилися, а хтось, більш вправний,  працює транзитом.  Вітаю, ви створили елементарну модель «тягнучки»!

Технічні засоби.

Не буду вдаватися в деталі про перехідні функції, ланки запізнення та інше – просто повірте: імітація настільки точна, наскільки точна модель. І якщо з моделлю чайника чи ядерного реактора ще більш-менш зрозуміло, то коли мова починає йти про (вибачаюсь, це останнє заумне слово ))) стохастичні моделі – то іноді дешевше Шерн Стоун регулювальником найняти на місяць ))) (Рис. 2)

Рис. 2  Гарна модель - запорука успіху

Загальна концепція.

У статі я знайшов термін «Велокільце Львова» (Рис. 3).  Де ж знайти стільки Ородруїнів, щоб усі ці артефакти пристроїти – то є загадка ))) Ну збудували ви велокільце, але ж як туди потрапляють велосипедисти? И що це за такі «кольцевікі-затейнікі», які замість роботи, гарного кафе, театру чи кіно будуть намотувати круги – невідомо. Психологію «розважального велосипедизму» в будівництві треба нищіти під корінь.

Рис. 3 Велико-кольце Львова

Практичний досвід.

Окай, облишимо в стороні ідею в цілому та технічні питання. Однак, здається, що люди, які проводили цю роботу, взагалі не їздять по Львову на автомобілі. Та ділянка міста вщент заповнена запаркованими тачками, пішоходи походять світлофори на увесь спектр кольорів, а водії часто стикаються зі проблемою зайняття вірної смуги для повороту. Люблю дуже Львів, часто там буваю, тому знаю, що кажу (Рис. 4).

Рис. 4 пл. Міцкевича

Резюме. Взагалі, обмеження та звуження автомобільних шляхів – то дієва практика. Однак не кажіть мені, що сотня конусів та десяток міліціантів на цій площі будуть коштувати дорожче, ніж глобальний ре-дизайн з невідомими наслідками. Робити та каятися, чи не робити та каятися – це питання не дуже лічить місту, яке найбільш з усіх в Україні наблизилося, на мій погляд, до ідеалів «Міста для людей». Так. З великої літери.